Соляні лампи беруть своє походження з гімалайської солі. Наука вважає, що гімалайська сіль це висохлі залишки найдавнішого моря. Для створення повноцінного побутового предмета, брусок солі розпилюється і в нього поміщається лампочка. Важливо зазначити, що лампочка із соляної лампи має мати властивість нагріватися. Коли ж вона перегоряє, її можна просто замінити на аналогічну та продовжити використання приладу.
Головна особливість у тому, що лампа з гімалайської солі є натуральним іонізатором повітря. Контактування, тобто перебування в одному приміщенні з цим приладом прирівнюється до часу перебування в соляній печері. Сама сіль, перебуваючи в холодному стані, може поглинати вологу з повітря. Коли сіль є в розігрітому стані, то вона навпаки може виділяти невелику вологу.
Соляна лампа є м'яким іонізатором, завдяки чому можна тримати її увімкненою на постійній основі.
Встановлюючи такий прилад, важливо, щоб він не був поблизу джерела вологи, як-от акваріум або прилад для зволоження повітря. Відповідно і у ванній кімнаті теж не варто розміщувати соляну лампу. Якщо ж використовувати лампу там, де багато вологості, це може призвести до розтріскування її плафона або виходу білих сольових відкладень. Якщо ж виникла така ситуація і ви помістили прилад у місце підвищеної вологості, то його потрібно буде гарненько просушити в теплому та сухому місці приблизно добу. Цього буде цілком досить, щоб зайва волога повністю вбереться і можна було далі використовувати прилад.
У середньому радіус дії лампи 3 м, але залежно від використовуваного бруска радіус дії може відрізнятися.